Мабіла Мабіла.Маркет Мабіла.Медіа Мабіла.Форум Мабіла.Софт Мабіла.Енциклопедія Мабіла.MMS Мабіла.Пошта
Мабіла.Медіа
Понеділок, 28 травня 2018 Русскоязычная версия |  Україномовна версія 

Мабіла.Медіа / Статті / Цифрові фото-відеокамери / Історія цифрових фотоапаратів: «Цифрові творці»

Новини


Статті


Програмне забезпечення
Дослідження
Техноманія
Цифрові фото-відеокамери
Аналітика
Репортажі
VIP-інтерв'ю
Колонка редактора

Огляди


Експорт
RSS
Підписка на новини
Підписка на новини
Add to Google
Вересень, 2008 р.
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
01 02 03 04 05 06 07
08 09 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30          

Історія цифрових фотоапаратів: «Цифрові творці»

Этот материал на русском языке
Коментарі 01.09.2008

Більшість із нас сприймають цифровий фотоапарат як щось звичайне. Але ж ще 15 років тому такий пристрій могли дозволити собі тільки дуже заможні люди, і був він скоріше ознакою розкоші, ніж технічною необхідністю. Власникам перших «цифровиків» доводилося нелегко. Потрібно було носити із собою п'ятикілограмові рюкзаки з акумуляторами й жорстким диском. З того часу фотокамери значно зменшилися в розмірах і стали куди більш зручними — такими, якими ми їх звикли бачити.

Із часу появи фотоапарата до виходу у світ його цифрового спадкоємця минуло майже сто років — саме стільки часу потрібно було, щоб знайти спосіб запису зображень на цифровий носій. Матриці фотокамер у тому вигляді, що використовується сьогодні, з'явилися наприкінці 60-х років. Винайдений Вільямом Бойлем і Джорджем Смітом прилад із зарядовим зв'язком став першим кроком до сучасної техніки.

В 1981 році компанія Sony випустила камеру MAVICA, але першою справжньою цифровою камерою по праву вважається Dycam Model 1, що відома також під ім'ям Logitech FotoMan FM-1. Зняті кадри MAVIKA записувала на звичайні 3,5-дюймові дискети, які тоді вважалися чи не останнім досягненням світу техніки. Зараз же знайти комп'ютер, який би їх підтримував, дуже непросто.


Вражали перші фотокамери тодішню публіку не тільки своїми можливостями, але й ціною. Dycam Model 1 коштувала близько тисячі доларів. За сучасними мірками це цілком нормальна ціна для якісної «дзеркалки», а от можливості в тієї моделі були далеко не сучасні: матриця з роздільною здатністю 376х240 пікселів, 256 градацій сірого й один мегабайт вбудованої пам'яті, а також простенький об'єктив з фіксованою фокусною відстанню.

У середині 80-х (1984-1986 року) за прикладом Sony, компанії Canon, Nikon, Asahi також почали випуск електронних відео- і фотокамер. Камери були аналоговими, коштували дуже дорого й мали роздільну здатністю 0,3-0,5 мегапікселів.

У підсумку, незважаючи на те, що перша камера з'явилася на початку 80-х, початком масового виробництва цифрових пристроїв прийнято вважати першу половину 90-х. Однак навіть ці фотоапарати були чорно-білими й не мали тих можливостей, які потрібні для створення якісних фотознімків. Основна проблема полягала в тому, що ніхто не знав, з якого кінця приступити до розробки цифрової камери — напрацювання, отримані за час створення аналогових фотоапаратів, явно не підходили для їхніх цифрових побратимів. Всі спроби зробити пристрій, який би успадковував досвід традиційної плівкової техніки закінчувалися провалом: наприклад, створена в 1991 році шляхом механічного копіювання плівкової «дзеркалки» Kodak DCS-100 коштувала близько 25 тисяч доларів. Навіть якщо відкинути божевільну ціну моделі, її використання залишалося проблематичним: камера вимагала носіння п'ятикілограмової сумки із блоком живлення й жорстким диском і не відрізнялася при цьому високою якістю зйомки.


Єдине, що могло використовуватися як у плівкових, так й у цифрових апаратах — об'єктиви. Принцип їхньої роботи при переході від одного типу зберігання інформації до іншого нітрохи не змінився.

Не вистачало для створення якісного й простого цифрового фотоапарата й зручного, ємного носія. Жорсткі диски для цього не підходили через свою ненадійність і великі розміри — адже попередники HDD у той час теж не відрізнялися мініатюрністю. Лише в 1994 році компанія SanDisc створила стандарт CompactFlash, що з деякими допрацюваннями використовується й сьогодні.


Це дало деякий поштовх розвитку техніки й у результаті вже через рік з'явилися перші користувальницькі цифрові камери, які до того ж відрізнялися більш-менш доступною ціною. За роздільною здатністю матриці вони істотно перевершували своїх попередників.

Такої жорсткої конкуренції, яка є сьогодні, у середині 90-х у світі фототехніки не спостерігалося, лідерами були шість основних виробників, які паралельно продовжували випускати плівкові камери, — Olympus, Kodak, Nikon, Canon, Minolta й Pentax. В 1996 році на виставці Photokina виробництвом камер зацікавилися ще чотири виробники — Sony, Fuji, Casio, Epson. Всі ці компанії, за винятком хіба що Minolta, продовжують робити камери й зараз.

Із шести основних виробників виділялася компанія Kodak, яка довгий час залишалася визнаним лідером фотосправи. Незважаючи на те, що перша камера належить Sony, Kodak стала першим за багатьма іншими показниками, значно більш важливим і для розвитку фотокамер, і для їхніх власників.

В 1995 році компанія випустила компактну модель DC-20, що стала першою по-справжньому компактною й зручною цифровою камерою. Розміром вона була з колоду карт, а вага пристрою становила лише 120 грамів. За ціною близько 200 доларів вона була «бюджетною» камерою. У пам'яті DC20 могло поміститися всього вісім знімків з максимальною роздільною здатністю 493x373 пікселів, а роздільна здатність матриці становила 0,18 мегапікселів.

Через деякий час на ринок вийшов перший ультразум цього виробника — DC-50 Zoom. У цій моделі був вперше застосований варіо-об’єктив і система автоматичного фокусування, що звільнила власників фотокамер від необхідності самостійно налаштовувати різкість кадру. Другою камерою, представленою виробником, стала DC-40. Обидві ці моделі забезпечували роздільну здатність 756x504 пікселів, а фотографії, зроблені ними, нагадували знімки, зроблені камерофоном. DC50 надавала можливість вибору трьох ступенів стискування зображень — гарне, краще й максимальне. У пам'яті DC50 могло поміститися 22 знімки, а в моделі DC40 їх кількість досягала 99. Крім вбудованої  пам'яті об’ємом один мегабайт камера DC50 підтримувала PC-карти, які дозволяли зберегти ще 100 фотографій, але коштували вони, як недорогий цифровий фотоапарат.

Ще одним досягненням компанії Kodak стало зниження ціни на фотокамери до трьохсот доларів. Це дозволило першим любителям цифрової техніки придбати собі фотоапарат. Принаймні, такі пристрої вже могли конкурувати із плівковими аналогами й були лише трохи більшими за розмірами.

У тому ж 1995 році були випущені перші споживчі фотоапарати Apple QuickTake 150, Kodak DC40, Casio QV-11 (перша цифрова фотокамера з LCD-дисплеєм і поворотним об'єктивом), Sony Cyber-Shot.

В 1997 році виходить й FujiFilm DS-300 — перша камера з роздільною здатністю матриці більше одного мегапікселя. Причиною збільшення мегапікселів матриці була спроба наблизити новинки до запитів користувачів. Справа в тому, що комп'ютери в той час були мало поширені, тому власники плівкових фотоапаратів, незважаючи на досить активну рекламу цифрових камер, не поспішали переходити на новий стандарт. Для фотолюбителів на першому місці в списку вимог завжди була якість друку. Нескладні розрахунки показали, що для одержання гарного знімка в поширеному форматі 10х15 сантиметрів роздільна здатність матриці повинна становити мінімум 2,1 мегапікселя. Камери з такою роздільною здатністю і стали першими популярними цифровими фотоапаратами.

В 1998 році компанія Sony почала випуск матриць ICX 224 з роздільною здатністю два мегапікселі. Із цього моменту почалося масове виробництво камер з такою роздільною здатністю. Одним з перших масових апаратів з роздільною здатністю матриці два мегапікселі стала Olympus C200 Zoom.

Однієї із кращих камер кінця минулого століття стала Olympus D-200L. Визнання користувачів вона одержала за різкі й точні зображення. До того ж це був один з деяких апаратів того часу, що має й оптичний видошукач, і вбудований кольоровий рідкокристалічний екран.


Із приходом нового сторіччя кількість мегапікселів різко збільшилася — спочатку до трьох, а потім і до п'яти. Через невеликий фізичний розмір встановлюваних у компактні фотоапарати матриць, подальший ріст їх роздільної здатності був обмежений. Збільшення роздільної здатності матриці вже не давало позитивного результату — відповідного росту якості одержуваних фотографій. Тому протягом тривалого часу фотосвітом продовжують правити дво- і тримегапіксельні камери. Найбільш популярними користувальницькими апаратами в 2000 році стали Canon PowerShot A60 й А70. Виробники намагаються компенсувати брак мегапікселів у матрицях фотокамер яскравою і якісною передачею кольору, зручністю використання.


Не дивлячись на те, що до кінця 90-х років цифрові фотокамери завоювали серця більшості покупців, професійні фотографи не прагнули переходити на «цифру». Справа в тому, що виробники до 2001 року зосереджувалися переважно на компактних камерах, не торкаючись професійного ринку, для якого була потрібна більш висока якість фотоапаратів. Досягти його вдалося лише в 2001 році. Камера Dynax 7 Digital із шестимегапіксельною матрицею, випущена компанією Minolta, стала серйозною заявкою на успіх. Вона мала достатні для досвідчених фотографів характеристиками й у досить компактні розміри. У цьому ж році до виробництва цифрових дзеркальних фотокамер приєдналися Canon й Nikon, а потім й Pentax.


В 2003 році на ринок вийшов Canon EOS 300D, що фактично став першою доступною за ціною широкому колу фотографів дзеркальною цифровою фотокамерою зі змінними об'єктивами. Наступному розвитку цих пристроїв сприяло й те, що їхні власники могли користуватися об'єктивами плівкових апаратів. Правда, здебільшого — тільки через перехідник на байонет.


Анонсувавши в 2003 році першу цифрову камеру D-серії, компанія Pentax дозволила фотографам використовувати «старий» парк об'єктивів навіть без перехідників. А через кілька років Olympus анонсувала модель Е-1, у якій використовувався зовсім новий формат кріплення об'єктива (4:3), відкритий для всіх незалежних виробників. Цей формат тоді вже підтримали й Panasonic, і Sanyo, а головне — компанія Sigma, найбільш відомий виробник оптики.


І нарешті, два роки потому, в 2005 році Canon повідомив про випуск першої доступної за ціною (менш 3000 у.о.) камери з повноекранним (36х24 мм.) сенсором і роздільною здатністю 12.7 Мп. EOS 5D. Ця камера дуже довго залишалася практично єдиної повноформатною цифровою камерою, що не має конкурентів у своєму ціновому сегменті.


Після цього ринок почав стрімко наповнюватися так званими любительськими дзеркальними камерами, вартість яких не перевищувала 1000 у.о., а так само камерами більше високого рівня, вартістю понад 1000 у.о., для тих, хто займається професійною фотографією.

Відносно повного кадру в цифровому фотоапараті, головний конкурент наздогнав Canon тільки через кілька років. Цього року Nikon випустила відразу дві повнокадрові фотокамери — D3(12,1 Мп.) і D700 (12,1 Мп.) з режимом Live View (візування на дисплей).


Однак Canon не змусив себе чекати з відповіддю й буквально місяць тому на німецькій Photokina презентував послідовника камери EOS 5D, Canon 5D Mark II, камеру з повноформатною 21-мегапіксельною матрицею й можливістю запису відео у форматі HD. Відносно запису відео Canon не став першопрохідцем, оскільки дещо раніше Nikon випустив камеру для споживача середнього цінового сегмента Nikon D90 — першу у світі дзеркальну камеру з можливістю запису відео. І буквально в той же час Sony своєю новою камерою так само зробила своєрідний прорив у світі фотоіндустрії. У вересні компанія випустила A900 — повноформатну дзеркальну фотокамеру з роздільною здатністю 24,6 мегапікселі.


Як бачимо, на сьогодні у кожного великого виробника фототехніки є в наявності як мінімум кілька дзеркалок різних класів (любительські, напів-, професійні, повноформатні). Розібратися в цьому розмаїті найчастіше дуже непросто. Що ж стосується компактних камер, вони теж продовжують вдосконалюватися — причому не стільки за характеристиками матриці (досягнутого рівня в 10—12 мегапікселів цілком достатньо для фотолюбителя), скільки за зручністю використання. Виробники оснащують свої пристрої додатковими функціями, що перетворюють простий фотоапарат на «розумний» пристрій, що практично не вимагає втручання у фотопроцес із боку власника.

Джерело: Гаджєт
Коментарі
Ви хочете залишити коментар?
Тільки зареєстровані й авторизовані користувачі можуть залишати коментарі
Зареєструйте «Мабіла.Паспорт» або авторизуйтесь, якщо Ви вже зареєстровані.
Этот материал на русском языке Підписатися RSS
Якщо у вас є зауваження, доповнення, побажання, або ви виявили неточність у цьому матеріалі — повідомте редакцію.
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Пошук
 

Останні новини

Актуальні теми

Мабила.Маркет.Рейтинг

Рейтинг мобильных телефонов по версии торговой системы «Мабила.Маркет»

1. Samsung Galaxy S III
2. Samsung Galaxy S7
3. Samsung Galaxy S4
4. Apple iPhone 5
5. Apple iPhone 4S
6. Nokia 3310
7. HTC One
8. Samsung Galaxy Note 4
9. HTC One M9
10. Nokia Lumia 1020

Про проект · Зворотній зв`язок · Експорт новин · Архів новин · Підписка на новини · Правова інформація

Русскоязычная версия |  Україномовна версія 

© «Мабіла», 2006—2011.
Усі права захищено.

bigmir)net TOP 100